Актуальність дослідження. Проблема стресостійкості керівників стає все більш актуальною через складність умов їхньої професійної діяльності та вплив стресу на загальний стан психічного та фізичного здоров’я. 

Сучасні дослідження розглядають стресостійкість не як постійну рису особистості, а як динамічну характеристику, що може змінюватися залежно від обставин. Вона відзначається ситуативною мінливістю та залежить від когнітивно-емоційної оцінки людиною власних ресурсів у конкретних ситуаціях. 

У період воєнного часу керівники стикаються з надмірними стресовими факторами, які зумовлюють високий рівень психічної напруги. Щоденне прийняття відповідальних рішень в умовах невизначеності, взаємодія з великим потоком інформації та керівництво командою вимагають підвищеної стресостійкості. Тому дослідження стресостійкості в умовах повномасштабних воєнних дій є новаторською та актуальною для українського наукового здобутку. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Початок досліджень стресостійкості було покладено в 1950-х роках Г. Сельє, який очолив інститут стресу в Канаді. Проблеми стресу і  стресостійкості досліджували К. Ізард, І. Ф. Аршава, С.Д. Максименко та інші. 

Мета статті – дослідження стресостійкості керівників та визначення превалюючих стратегій копінг-поведінки, що на даному етапі використовують керівники. Особлива увага приділяється аналізу рівня стресогенних факторів, основним копінг-стратегіям керівників в умовах стресу та шляхам розвитку стресостійкості в умовах високої напруженості професійної діяльності.

---

Професійна діяльність керівника в умовах сучасного середовища −  це не тільки виконання завдань, але й активне використання емоційних та інтелектуальних ресурсів. Керівник виступає як емоційний та інтелектуальний донор для своїх підлеглих, адже його професійна діяльність невід’ємно пов’язана з постійною емоційною взаємодією з оточуючими. Однак ця роль також передбачає численні стресові чинники, що виникають через підвищені вимоги сучасного робочого середовища. Інформаційна перевантаженість, інтелектуальні й емоційні навантаження, а також зовнішні стресори − такі як війна і соціально-економічні труднощі − можуть суттєво впливати на психофізіологічний стан керівника і спричиняти професійний стрес.

Професійний стрес є емоційним станом, що виникає через складні або конфліктні ситуації на роботі, інтелектуальні й емоційні перевантаження. Це може проявлятися в когнітивних порушеннях, таких як зниження здатності до концентрації, порушення пам’яті та зменшення швидкості реакцій. Водночас стрес має серйозні фізіологічні наслідки − підвищення артеріального тиску, проблеми з серцем, головний біль тощо. Проте стрес також здатен негативно впливати на якість роботи та взаємодію з колегами, активувати акцентуаційні процеси.

Одним із основних факторів стресу є так звані стресори. Стресори – це зовнішні або внутрішні чинники, які порушують фізіологічну та психологічну рівновагу людини, впливаючи на її нервову систему і викликаючи стресові реакції.. Наприклад, смерть близької людини, сімейна депривація через мобілізацію чи вимушену еміграцію, постійні обстріли, перебої з електроенергією можуть викликати серйозні емоційні навантаження. Водночас професійні стресори, такі як недостатня кількість працівників, важливі завдання з обмеженим часом в умовах важко придатних до роботи, неорганізованість на робочому місці, надмірне навантаження є чинниками, які збільшують ризик розвитку стресових ситуацій серед керівників.

Особливу увагу слід звернути на специфічні стресори, притаманні управлінській діяльності. Нечітке визначення функціональних обов’язків, високі вимоги до якості роботи, невизначеність подій і ситуацій можуть значно погіршити психологічний стан керівника. В умовах воєнного часу ці стресори посилюються через необхідність приймати швидкі рішення та відчуття загрози.

Управлінці, як і будь-які професіонали, повинні розвивати психологічні ресурси для мінімізації стресу. Правильне використання цих ресурсів може значно знизити рівень тривожності і допомогти уникнути її негативних наслідків.

Після розгляду основних понять стресостійкості та механізмів її підтримки, важливо звернути увагу на роль копінг-поведінки як ключового інструменту у подоланні стресових ситуацій.

Поняття «копінг» походить від англійського «cope», що означає «переборювати», а копінг-стратегії − це способи або прийоми, що допомагають людині долати стресові ситуації.

Основна мета копінгу в професійній діяльності полягає в збереженні психічного і фізичного здоров’я людини та балансуванні між вимогами зовнішнього середовища і внутрішніми ресурсами. 

Копінг-поведінка є ключовим механізмом адаптації до стресових ситуацій і відіграє важливу роль у стресостійкості керівників. Вона включає в себе сукупність емоційних і когнітивних стратегій, що дозволяють людині знижувати рівень стресу, ефективно справлятися з труднощами та адаптуватися до змінних умов. Керівники, які застосовують різні копінг-стратегії, здатні не лише зменшити негативний вплив стресу, а й підтримувати високий рівень продуктивності у складних ситуаціях.

Зокрема, американський психолог К. Гарвер виділяє кілька адаптивних копінг-стратегій, які сприяють ефективному подоланню стресу. До них відносяться:

• Активне усунення стресора – стратегії, що спрямовані на безпосереднє вирішення проблеми або мінімізацію її наслідків.
• Планування дій – стратегія, яка включає складання конкретного плану для зменшення стресу або ефективного подолання викликів.
• Пошук підтримки − звернення до колег, друзів або спеціалістів за допомогою, що сприяє зменшенню емоційного навантаження.
• Прийняття ситуації – стратегія, за якої особа приймає ситуацію, що не піддається зміні, і адаптується до нових умов.

Важливим аспектом є також індивідуальні особливості керівників, що впливають на вибір копінг-стратегії. Залежно від стратегії, керівники можуть по-різному реагувати на стрес і, відповідно, демонструвати різний рівень стресостійкості. Так деякі керівники вважають за краще активно втручатися в ситуацію, інші − планувати свої дії, а ще інші − шукати підтримки серед команди чи близьких. Важливо, що ефективне використання адаптивних стратегій дозволяє не тільки знизити рівень стресу, але й підтримувати стабільність і продуктивність у складних умовах. Однак, навіть при використанні адаптивних стратегій, стрес може впливати на різні аспекти функціонування керівників різного рівня, особливо якщо рівень стійкості до стресу є недостатнім. 

У керівників із задовільною стійкістю до стресу спостерігаються значні емоційні, поведінкові, інтелектуальні та фізіологічні прояви стресу. Під час стресових ситуацій такі керівники можуть відчувати підвищену тривожність, зростаючу дратівливість, що може супроводжуватися епізодами гніву та втрати самоконтролю. Водночас знижується їхня самооцінка, з’являється похмурий настрій і підозрілість до оточення.

Ці емоційні зрушення також впливають на інтелектуальну сферу: керівники починають схилятися до негативних думок, виникають труднощі з концентрацією уваги, спостерігається погіршення пам’яті та порушення логіки в судженнях. Ці порушення часто призводять до того, що зростає кількість помилок у виконанні завдань і, як наслідок, негативно впливає на їхню продуктивність. Крім того, стрес може створювати додаткові проблеми у стосунках як на роботі, так і в особистому житті, зокрема через зростання конфліктних ситуацій та перенесення робочих настроїв додому.

Не менш важливими є і фізіологічні зміни, що відбуваються під час стресу. Зокрема, це стосується підвищення артеріального тиску, виникнення хронічної втоми та ослаблення імунної системи, що робить організм більш вразливим до захворювань. Усі ці прояви вказують на комплексний вплив стресу на керівників, що охоплює емоційні, когнітивні та фізіологічні аспекти їхнього життя та діяльності.

Дослідження показало, що жоден з керівників не продемонстрував низький рівень стресостійкості. Усі учасники мають позитивний прогноз щодо поведінки в екстремальних умовах. Найбільш поширеними виявилися середній (78%) та високий (14% від загальної вибірки) рівні стресостійкості (див. табл. 1.1).

Розглядаючи копінг-стратегії вибірки, було застосовано опитувальник «Копінг-поведінка у стресових ситуаціях», що показує наочно основні патерни поведінки керівників, що проходили тестування, а також різні опанувальні стилі поведінки, що застосовують керівники в стресогенних ситуаціях. 

Нами було отримано результати, що представлені в таблиці 1.2. Найпопулярнішою копінг-поведінкою виявилось уникнення. Такий вибір може бути повʼязаний з тим, що при великій кількості рішень на день, керівник застосовує ескапізм як захисну реакцію при перевтомі. Це дозволяє тимчасово відсторонитися від надмірного навантаження, зменшити рівень стресу та зберегти психічні ресурси. Проте, така стратегія, якщо вона застосовується надто часто, може призводити до недостатнього вирішення реальних проблем, що негативно впливає на ефективність роботи керівника і всієї організації.

Таблиця 1.2. Рівень вираженості стилів опанувальної поведінки серед керівників за опитувальником «Копінг-поведінка у стресових ситуаціях» (у відсотках)

Діагностика за опитувальником «Копінг-поведінка у стресових ситуаціях» виявила, що досліджувані керівники мають слабко виражені проблемно-орієнтовані та емоційно-орієнтовані стратегії копінгу. Водночас 67% респондентів продемонстрували високу виразність стратегії «Уникання», що свідчить про значну схильність до уникання вирішення стресових ситуацій. Також 55% керівників використовують соціальне відволікання як спосіб зменшення напруження. Лише 31% опитаних керівників застосовують проблемно-орієнтовану стратегію, що фокусується на активному вирішенні проблем, а 51% має високу вираженість стилю відволікання.

Порівняльний аналіз різних рівнів стресостійкості показав, що існує зворотний зв’язок між рівнем стресостійкості та використанням емоційно-орієнтованих стратегій (p<0,05). Таким чином, керівники, які демонструють високу стресостійкість, рідше вдаються до емоційно-орієнтованого копінгу. Всі респонденти виявили високий ступінь вираженості стратегії «Уникання», а також середню виразність стратегій «Відволікання» та «Соціальне відволікання».

Уникання, як копінг-стратегія, може надавати короткочасне полегшення, оскільки дозволяє тимчасово відсторонитися від проблеми та знизити рівень емоційної напруги. Однак, у довгостроковій перспективі цей підхід є небезпечним, оскільки він не вирішує джерела стресу, а лише відтягує необхідність ухвалення рішення. Така поведінка може призвести до накопичення проблем, посилення стресу і зниження ефективності роботи.

Крім того, уникання сприяє розвитку тривожних станів і хронічного стресу, що з часом може викликати професійне вигорання. Керівники, які постійно вдаються до цієї стратегії, ризикують втратити контроль над ситуацією, що може негативно вплинути на їхню здатність приймати рішення та виконувати свої професійні обов’язки.

Для подолання схильності до уникальної стратегії копінгу важливо розвивати інші, більш конструктивні стратегії подолання стресу:

1. Розвиток проблемно-орієнтованого копінгу.

 Тренінги з вирішення проблем можуть допомогти керівникам навчитися аналізувати ситуацію та активно знаходити рішення. Це дозволить керівникам менше покладатися на уникання і більш ефективно керувати стресовими ситуаціями.

2. Навчання технікам емоційної саморегуляції. 

Використання методів медитації, глибокого дихання та інших технік релаксації може допомогти знизити емоційне напруження і навчитися керувати своїми емоціями під час стресу, не уникаючи проблем.

3. Підвищення особистої відповідальності за вирішення проблем. 

Навчання лідерських навичок та впровадження системи відповідальності допоможуть керівникам розвинути більш активну позицію у вирішенні робочих конфліктів та завдань.

4. Створення підтримки серед колег.

Розвиток командної роботи та підтримка серед колег можуть зменшити почуття ізоляції та допомогти керівникам відчути, що вони не самі у подоланні стресових ситуацій.

---

Висновок. Результати проведеного дослідження стресостійкості керівників із різними стратегіями копінг-поведінки свідчать про те, що більшість респондентів демонструють середній та високий рівень стресостійкості, що є позитивним показником для їхньої професійної діяльності в умовах високих психічних та фізичних навантажень. Хоча значна частина керівників застосовує стратегії уникання, така стратегія поведінки допомагає тимчасово знизити рівень стресу. У довгостроковій перспективі уникнення може призвести до негативних наслідків в розрізі продуктивності, психологічного здоров’я та ризику професійного вигорання. Тому на копінг-поведінку керівників треба звертати особливу увагу.

Для покращення стресостійкості керівників важливо запроваджувати програми з навчання активним та адаптивним стратегіям подолання стресу, особливо проблемно-орієнтованим підходам. Серед ключових навичок, які варто розвивати, – ефективне планування, вирішення конфліктів, емоційна саморегуляція та управління часом. Такі навички не лише сприятимуть зниженню рівня стресу, але й підвищать загальну ефективність управлінської діяльності та здатність керівників приймати обґрунтовані рішення в умовах стресу.

Отже, результати дослідження підтверджують необхідність впровадження комплексних підходів до підвищення стресостійкості керівників шляхом навчання та розвитку адаптивних копінг-стратегій. Це не лише покращить їхню психологічну стійкість і благополуччя, але й позитивно вплине на загальну продуктивність та ефективність у складних робочих умовах, а також знизить ризик вигорання на робочому місці.

---

Стаття є апробацією результатів дослідження на тему: «Формування стресостійкості керівників в умовах воєнного часу» магістрантки кафедри психології Олентир Яни Борисівни.