Отже, почнемо з історії.

Давним-давно жив один старець. Він навчав дітей грамоті і навчив вже багато поколінь. Однак славився він своїм даром читати думки, і ніхто в цьому не сумнівався.
Але один хлопчик вирішив випробувати вчителя. Він упіймав метелика і, поки ніс його в руках, представляв собі діалог, який може статися з учителем:
Я спитаю: – Вчителю, що в мене в руках? Якщо він відповість «метелик», я запитаю: – А вона жива чи мертва?
Якщо вчитель відповість «жива», я роздавлю її, а якщо він відповість «мертва», я розкрию долоні, і метелик відлетить.
Наповнений своєю блискучою ідеєю, хлопчик побіг до вчителя і знайшов його сплячим.
Хлопчик, торкнув вчителя за плече і спитав:
– Вчителю, що у мене в руках?
– Метелик, синку, метелик, – відповів учитель, розплющивши очі.
– А вона жива чи мертва? – радісно спитав хлопчик.
Вчитель знову заплющив очі і поринув у мовчання. Потім розплющив очі, подивився на хлопчика і сказав:
– Все в твоїх руках, синку, все в твоїх руках.
(Mooli Lahad «Creative Supervision. The Use of Expressive Arts Methods in Supervision and Self-Supervision», 2000 р.)

У рефлексивному діалозі ми не читаємо думки, ми створюємо та підтримуємо простір, в якому зустрічаються дорослі люди, щоб у повазі до своїх та чужих кордонів з інтересом досліджувати те, що знаходиться «в руках»: свій професійний досвід, особистісні настанови та цінності, розумові та емоційні звички, сімейні історії, гальмують сценарії та патерни.

Що таке рефлексивна практика та супервізія?
Рефлексія (від лат. reflexio – «звернення назад») – це роздуми людини про себе і про свої дії «Що і як я роблю?». Це процес, спрямований на самопізнання: своїх думок, почуттів, емоцій, станів, здібностей, реакцій; який допомагає подивитися на себе збоку – з сьогодення в минуле.
Рефлексія – це діалог зі своїм свідомим і несвідомим, який відбувається тоді, коли ми перемикаємося з дій, планування та прийому інформації із зовнішнього світу на дослідження свого внутрішнього світу. І це дає доступ до найширшої бази даних – до наших почуттів, думок, спогадів, звичних дій, патернів, усе те, що у процесі активної діяльності (автоматичних реакцій) залишається нерозпізнаним, «за кадром».
Перші згадки про рефлексивну практику відносяться ще до 170 року н.е. Римський імператор Марк Аврелій (121-180 рр.), відомий як «король-філософ», за часів своїх військових походів вів рефлексивний журнал «Записи до самого себе», і вважав його своєрідним посібником із самовдосконалення.
Імператор був представником філософії стоїцизму, а стоїки вірили в те, що шлях на щастя полягає в прийнятті сьогодення в тому вигляді, в якому воно постає перед людиною. Що, тільки звільнивши свій розум від бажань насолоди і страху болю, використовуючи його для кращого розуміння світу і спрямовуючи на справедливе ставлення до людей, можна привнести щастя в своє життя.
Техніки рефлексії трапляються й у древніх буддистських навчаннях. Наприклад, праксис – форма уважного роздуму про власне життя.
Можливо, у вас дозріло питання так, що ж таке рефлексивна практика в сучасних реаліях?
«За межами уявлень про правильні та неправильні дії є поле, я зустріну тебе там» (Румі).
Ця фраза дуже точно передає філософію такої форми професійної підтримки, як рефлексивна професійної підтримки, як рефлексивна практика, і супервізія (від supervidere – погляд зверху), як однієї з її варіантів.
Джон Дьюї – американський психолог, філософ, один з перших, хто став докладно розглядати суть і призначення рефлексивної практики, охарактеризував її як «оцінку підстав своїх переконань» або процес, за допомогою якого людина раціонально досліджує свої припущення.
Дуже цікава філософія гуру рефлективної практики, дослідника в галузі менеджменту Дональда Шона: «Щодня, ми робимо безліч дій, але чи завжди ми знаємо, навіщо робимо те чи інше, якою є мета нашого трудового чи іншого дня»?
Один із головних принципів теорії Шона – мислення має бути рефлексивним. Адже тільки зрозумівши себе і усвідомивши свої можливості, можна стати цілісним, навчитися розуміти і приймати спосіб мислення інших людей. Тільки високий рівень свідомості допомагає людині повністю розкрити свій розумовий та фізичний потенціал.
Крім того, Шон був абсолютно переконаний, що тільки рефлексія дає людині можливість подивитися на речі та ситуації з іншого, нестандартного боку і побачити те, що неможливо побачити звичним поглядом.

Що ж дає рефлексивна практика коучу?
Рефлексія – це етап будь-якого навчального процесу, який важливо включати у план свого професійного розвитку. Вона допомагає вивчати себе, свої реакції, свої ментальні моделі, реконструювати їх, щоб бути найкращим професіоналом.
Завдання рефлексивної практики:
·         вчитися уважності – слухати себе;
·         зустрічатися віч-на-віч з власним удаванням;
·         помічати закономірності;
·         змінювати те,